Родні багато, рідних мало

Чому в багатьох сім’ях рідні брати і сестри віддаляються один від одного, і навіть ворогують?

Особисто мені відомо дуже мало прикладів, що б рідні сестри і брати були близькі все життя,із задоволенням спілкувалися,подорожували разом,безкорисливо допомагали.

Це дуже здорово,але зустрічається рідко.

Зазвичай, протягом життя накопичуються образи і нерозуміння.

Причому,іноді,односторонні образи, хтось ображається на того,хто і не думав ображати рідної людини. І замість того,щоб поговорити,розставити все по місцях,обговорити проблему,ображений мовчить і дметься,вважає себе нещасним,а “кривдника” злим монстром. А його “кривдник” не розуміє, чому рідна людина,віддаляється,скорочує спілкування.

І в один “прекрасний” момент,вся затаєна злість і образа виходить назовні,і виливається на здивованого родича.

Висловлюються всі образи,починаючи від дитячих образ,і кінчаючи неправильним вибором супутника життя.

А найчастіше псують відносини між родичами питання спадщини.

Як би його не розділили,все одно буде нечесно. Навіть якщо його розділили порівну,все одно знайдуться незадоволені,що претендують на більшу частину,так як вони доглядали за батьками або взяли на себе витрати на поховання,встановлення пам’ятника.

Ще проблема в тому, що спадщина дуже разномастное: будинок,частина квартири,садовий ділянка,гараж,машина,вклади.

Тільки якщо все продати і гроші поділити порівну. Але деякі проживають у спадковій квартирі,а деякі хочуть залишити собі садовий ділянка в пам’ять про батьків.

А хтось може дозволити собі відмовитися від частки у спадщині на користь іншого.

Де знайти баланс,ту тонку грань,що б не залишилося образи? Як зберегти добрі, щирі стосунки?

Раніше народжували багато дітей,старші діти заводили свої сім’ї, відділялися від батьків, іноді далеко їхали. Батьки, зазвичай, доживали свій вік в сім’ї одного з молодших дітей,і коли вмирали, будинок діставався того,хто проживав з ними, доглядав за ними.

Інші діти, особливо які проживають далеко,зазвичай не претендували на будиночок батьків,але завжди серед них був невдоволений,який сам,або з подачі чоловіка,ображався,що йому нічого не дісталося.

І починалася ворожнеча,і вона тривала десятиліттями,і в цю ворожнечу залучалися все нові родичі,кожен намагався притягти їх на свій бік.

Деяким родичам вдавалося зберігати нейтралітет, вони примудрялися спілкуватися з обома ворогуючими сторонами, навіть намагалися їх помирити.

Чому так відбувається?

Багато,потім шкодують про свої вчинки, думають,може треба було розділити спадщину якось по-іншому, хочуть відновити спілкування з рідними братами,сестрами. Але тріщина у відносинах вже сталася,і колишньої довіри немає.